..і ще один..
*Відпускаю.*
Відпускати тебе буде важко,
Але така вже доля моя,
Одній залишатися страшно,
Але знаю, що тобі потрібна вже не я.

Ти знову розбив моє серце,
Ти знову знищив мене,
А я тебе так любила,
Життя б заради тебе віддала я своє.

І от вже настав час прощання
І я назавжди відпускаю тебе,
Та тільки маю ще одне прохання,
Щоб ти наостанок ніжно обійняв мене...

дякую))) Але насправді коли я написала цей вірш, то спочатку він мені дуже сильно не подобався...

привіт... хочу представити на ваш огляд  свій твір... надіюсь він сподобається...

Лист для двох, які ніколи не будуть разом.

Літо. Здається, все просто чудово! В усіх чудовий настрій, сонце пестить своїм промінням на пів оголені тіла. За вікном чудовий літній день, а в тебе на душі – гіркий біль, смуток, печаль. По щоках котяться сльози, гіркі сльози... Здається увесь світ проти тебе. Наче земля втікає з-під твоїх ніг. Все погано. І ти нікому не потрібна! Ще декілька місяців тому ви були удвох, а зараз...
Тебе поїдає біль, печаль нагадує про себе щомиті. Ти одна, а він?.. Він далеко. Він відпочиває на березі моря, милується чудовими куточками природи, ніжиться під теплим сонечком, фліртує. А ти... Ти вдома. лежиш і обіймаєш свою єдину і найкращу подругу – подушку. Вона знає, одна знає про все те що так тебе болить, про все, що так мучить. Вона не раз промокала від твоїх сліз, сліз за минулим, за всім втраченим, за... майбутнім, яке ви планували вдвох.
У вас все було добре. Все було наче в казці. Він носив тебе на руках, говорив теплі слова, дарував подарунки, засипав квітами. А ти віддавалась йому вся сповна. Ти, щоночі, засинала з іменем його на вустах, прокидалась, - одразу ж бігла до телефону щоб почути його чарівний голос. А його руки,  що зводили тебе з розуму, доводили до повної втрати контролю над собою... Ваші батьки стиха раділи за Ваше щастя. Усі вам заздрили. Але...
Один день, одна мить, одне слово... І ти вже одна. Його вже немає біля тебе. Серце обливається холодом, розривається на шматки від нестерпного болю через розлуку. Він більше ніколи не скаже тобі: „Я тебе кохаю!”, ніколи не обійме так щиро та ніжно як умів, ніколи не торкнеться твоїх солодких вуст, ніколи не пригорне до свого плеча, ніколи!!!!!!!...
А все могло бути чудово: білосніжна весільна сукня, Ти і Він, єднання Ваших життєвих доріг в одну, спільну. Та ти все зіпсувала!
Ти сказала, що у тебе інший ідеал і, що він на нього не схожий! І навіть його сльоза тебе не зупинила нести нісенітниці! Та коли усвідомила, - було вже пізно! Його вже не було! Він пішов і вже НІКОЛИ не повернеться.
І ти вже не скажеш йому, як хотіла сказати: Я тебе люблю, коханий! , коли він йшов! Ти не розкажеш йому про свої недоспані ночі, ночі, де ти заливалась слізьми від пекельного болю в грудях! Це був сильний біль, присмак якого ти пам’ятаєш й досі і,  мабуть, пам’ятатимеш завжди. Цей біль нагадуватиме про себе, ворушитиме минуле, вбиватиме майбутнє. Та ти не здавайся. Можливо, ще все налагодиться і одного прекрасного сонячного дня Він постукає в твої двері. Він повернеться в твоє життя. Він відчинить твоє серце для кохання. Він даруватиме тобі всього себе! А якщо НІ... Значить, це був не Той, кого тобі послано Всевишнім.
Юначе, якщо читаєш це, прошу: не вбивай Ваше кохання! Не роби Їй боляче, Вона на це не заслуговує, Вона Тебе Кохає!!! Всім серцем, всією душею, всім своїм єством. Збережіть своє кохання, бо ніхто, окрім Вас, цього не зробить. А я бажаю ВАМ щастя. Щоб ніхто і ніколи не зміг розбити сповнений ущент келих Вашого кохання!

15.07.2005

Я знаю это любовь,
потому что ты можешь увидеть слезы в моих глазах каждый раз когда я думаю о тебе, зная что мы никогда не сможем быть вместе.

Я знаю это любовь,
потому что ты первый о ком я думаю просыпаясь утром, и последний, когда я ложусь спать.

Я знаю это любовь,
потому что мысль о тебе, произношение твоего имени, заставляет мое сердце подпрыгнуть.

Я знаю это любовь,
иначе я бы не сидела здесь и не писала бы как сильно я тебя люблю!

Чи можна ще когось любити,
Чи тупо факатись будь-де?
Чи колись можна розлюбити,
Чи ні... Не знаю, все прийде